Ваш кошик порожній!
АЛГЕЗИКАМ® – нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП) для швидкого, тривалого і безпечного зняття загострень при запальних захворюваннях опорно-рухового апарату, що поєднує високу якість з розумною ціною.
Проявляється протизапальний, аналгетичний і антипіретичний ефекти.
Алгезикам – рух без обмежень, рух без болю.
Швидкий початок дії
Висока протизапальна активність упродовж доби
Тривалі аналгетичний і антипіретичний ефекти
Алгезикам нестероїдний протизапальний засіб.
АЛГЕЗІКАМ ® - нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП) для швидкого, тривалого і безпечного зняття загострень при запальних захворюваннях опорно-рухового апарату, що поєднує високу якість з розумною ціною. Виявляється протизапальний, аналгетичний і антипіретичний ефекти.
Показання до застосування: короткострокове симптоматичне лікування гострого нападу ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту, коли пероральний та ректальний шляхи застосування не можуть бути використані.
Протипоказання:
Власник торгової марки: SANVEZZA LAB GmbH, Австрія
Виробник « "Лекхім-Харків", Україна
АЛГЕЗИКАМ ®
Склад:
Форма випуску: Розчин для ін'єкцій.
Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, жовтий з зеленим відтінком розчин.
Фармалогічна група: нестероїдні протизапальні засоби. Код АТХ М01А С06.
Фармалогічні властивості Фармакодинаміка. АЛГЕЗІКАМ ® - це нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП) класу енолієвої кислоти, що чинить протизапальний, аналгетичний та антипіретичний ефект. Мелоксикам виявляв високу протизапальну активність у всіх стандартних моделях запалення. Як і для інших НПЗЗ, його точний механізм дії залишається невідомим. Однак є загальний механізм дії для всіх НПЗП (включаючи мелоксикам): пригнічення біосинтезу простагландинів, які є медіаторами запалення.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Мелоксикам повністю абсорбується після ін'єкції. Відносна біодоступність порівняно з такою при пероральному застосуванні становить майже 100%. Тому коригувати дозу при переході від внутрішньом'язового до перорального шляху застосування не потрібно. Після ін'єкції 15 мг максимальна концентрація у плазмі крові становить близько 1,6-1,8 мкг / мл і досягається за 1-6 годин.
Розподіл. Мелоксикам дуже сильно зв'язується з білками плазми крові, головним чином з альбуміном (99%). Мелоксикам проникає у синовіальну рідину, де його концентрація у половину менша, ніж у плазмі крові. Об'єм розподілу низький, в середньому 11 л після внутрішньом'язового або внутрішньовенного введення, і показує індивідуальні відхилення в межах 7-20%. Об'єм розподілу після застосування багаторазових пероральних доз мелоксикаму (від 7,5 до 15 мг) становить 16 л з коефіцієнтом відхилення в межах від 11 до 32%.
Біотрансформація. Мелоксикам підлягає екстенсивній біотрансформації в печінці. У сечі було ідентифіковано чотири різних метаболіти мелоксикаму, що є фармакодинамічно неактивними. Основний метаболіт, 5'-карбоксимелоксикам (60% дози), формується шляхом окислення проміжного метаболіту 5 ' - гідроксиметилмелоксикаму, який також виділяється меншою мірою (9% дози). Дослідження in vitro припускають, що CYP 2C9 відіграє важливу роль у процесі метаболізму, тоді як CYP 3А4 ізоензими відіграють меншу роль. Активність пероксидази у пацієнтів, можливо, відповідальна за два інших метаболіти, які становлять 16% і 4% призначеної дози відповідно.
Елімінація. Виведення мелоксикаму відбувається в основному у вигляді метаболітів в рівних частинах з сечею і калом. Менше 5% добової дози виділяється в незміненому вигляді з калом, незначна кількість виділяється з сечею. Період напіввиведення становить від 13 до 25 годин залежно від способу застосування (прийому, внутрішньом'язового або внутрішньовенного). Кліренс становить близько 7-12 мл / хв після одноразового прийому дози, внутрішньовенного або ректального застосування.
Лінійність дози. Мелоксикам проявляє лінійну фармакокінетику в межах терапевтичної дози від 7,5 до 15 мг після прийому та внутрішньом'язового застосування.
Особливі групи хворих.
Пацієнти з печінковою / нирковою недостатністю. Печінкова та ниркова недостатність легкого та середнього ступеня суттєво не впливає на фармакокінетику мелоксикаму. Пацієнти з помірним ступенем ниркової недостатності мали значно вищий загальний кліренс. Знижене зв'язування з білками плазми крові спостерігалося у пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю. При термінальній нирковій недостатності збільшення об'єму розподілу може призвести до збільшення концентрації вільного мелоксикаму. Не слід перевищувати добову дозу 7,5 мг (див. Розділ»спосіб застосування та дози").
Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку чоловічої статі середні фармакокінетичні параметри подібні у молодих добровольців чоловічої статі. У пацієнток літнього віку жіночої статі площа під фармакокінетичною кривою «концентрація — час» (AUC) вища і період напіввиведення довший порівняно з відповідними показниками у молодих добровольців обох статей. Середній кліренс плазми у рівноважному стані у пацієнтів літнього віку був дещо нижчим, ніж у молодих добровольців.
Клінічні характеристики
Показання.
Короткочасне симптоматичне лікування гострого нападу ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту, коли пероральний та ректальний шляхи застосування не можуть бути застосовані.
Протипоказання.
- ІІІ триместрі вагітності (див. розділ " застосування у період вагітності або годування груддю»);;
- вік пацієнта до 18 років;
- гіперчутливість до діючої речовини або інших компонентів лікарського засобу;
- гіперчутливість до активних речовин з подібною дією, таких як НПЗП, ацетилсаліцилова кислота. Мелоксикам не слід призначати пацієнтам, у яких виникали симптоми астми, носові поліпи, ангіоневротичний набряк або кропив'янка після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП;
- шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов'язана з попередньою терапією НПЗЗ в анамнезі
- активна або рецидивуюча виразка / кровотеча в анамнезі (два або більше окремих підтверджених випадки виразки або кровотечі);
- тяжка печінкова недостатність;
- тяжка ниркова недостатність без застосування діалізу;
- шлунково-кишкова кровотеча, цереброваскулярна кровотеча в анамнезі або інші порушення згортання крові;
- розлади гемостазу або одночасне застосування антикоагулянтів (протипоказання пов'язані із шляхом застосування);
- тяжка серцева недостатність;
- лікування періопераційного болю при коронарному шунтуванні.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Дослідження по взаємодії проводили тільки за участю дорослих.
Ризики, пов'язані з гіперкаліємією. Деякі лікарські засоби або терапевтичні групи можуть викликати гіперкаліємію: калієві солі, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину II, НПЗП, (низькомолекулярні або нефракціоновані) гепарин, циклоспорин, такролімус і триметоприм. Початок гіперкаліємії може залежати від того, чи є пов'язані з нею фактори. Ризик розвитку гіперкаліємії підвищується у разі одночасного застосування вищевказаних лікарських засобів та мелоксикаму.
Фармакодинамічна взаємодія.
Інші НПЗЗ та ацетилсаліцилова кислота ≥ 3 г / добу. Не рекомендується комбінація з іншими НПЗП (див.розділ «Особливості застосування») з ацетилсаліциловою кислотою у дозах ≥ 500 мг за один прийом або ≥ 3 г добової дози.
Кортикостероїди. (наприклад, глюкокортикоїди). Одночасне застосування з кортикостероїдами вимагає обережності через підвищений ризик кровотечі або ризик появи виразок у шлунково-кишковому тракті.
Антикоагулянти або гепарин. Значно підвищується ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів і пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки. НПЗЗ можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин (див.розділ «Особливості застосування»). Не рекомендується одночасне застосування НПЗП та антикоагулянтів або гепарину в геріатричній практиці або в терапевтичних дозах (див.розділ «Особливості застосування»). У зв'язку з внутрішньом'язовим введенням розчин для ін'єкцій мелоксикаму протипоказаний пацієнтам, які проходять лікування антикоагулянтами (див. Розділи» протипоказання «і»особливості застосування"). В інших випадках (наприклад, при застосуванні профілактичних доз) при застосуванні гепарину необхідна обережність через підвищений ризик кровотеч.
Тромболітичні та антиагрегаційні лікарські засоби. Підвищений ризик кровотеч шляхом пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки.
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі.
Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II. НПЗЗ можуть зменшувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів. У деяких пацієнтів з порушеннями функції нирок (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією або у пацієнтів літнього віку з порушеннями функції нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину II та лікарських засобів, що пригнічують ЦОГ, може призвести до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай є оборотною. Тому комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам необхідно отримувати адекватну кількість рідини, а також слід контролювати функцію нирок після початку сумісної терапії та періодично надалі (див.розділ «Особливості застосування»).
Інші антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад, бета-адреноблокатори). Як і при застосуванні нижчезазначених лікарських засобів, може розвинутися зниження антигіпертензивного ефекту бета-блокаторів (внаслідок пригнічення простагландинів із судинорозширювальним ефектом).
Інгібітори кальциневрину (наприклад, циклоспорин, такролімус). Нефротоксичність інгібіторів кальциневрину може посилюватися НПЗЗ шляхом медіації ефектів ниркових простагландинів. Під час лікування слід контролювати функцію нирок. Рекомендується ретельний контроль функції нирок, особливо у пацієнтів літнього віку.
Деферасірокс. Одночасне застосування мелоксикаму та деферасироксу може підвищити ризик шлунково-кишкових побічних реакцій. Слід проявляти обережність при комбінуванні цих лікарських засобів.
Фармакокінетичної взаємодії: вплив мелоксикаму на фармакокінетику інших лікарських засобів.
Літій. Є дані про НПЗЗ, які підвищують рівень концентрації літію у плазмі крові (шляхом зниження ниркової екскреції літію), які можуть досягти токсичних величин. Одночасне застосування літію та НПЗП не рекомендується (див.розділ «Особливості застосування»). Якщо комбінована терапія необхідна, слід ретельно контролювати вміст літію у плазмі крові на початку лікування, при підборі дози та при припиненні лікування мелоксикамом.
Метотрексат. НПЗЗ можуть зменшувати канальцеву секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію у плазмі крові. Тому не рекомендується одночасне застосування НПЗЗ пацієнтам, які приймають високу дозу метотрексату (більше 15 мг / тиждень) (див.розділ «Особливості застосування»). Ризик взаємодії НПЗП та метотрексату слід враховувати також пацієнтам, які приймають низьку дозу метотрексату, у т.ч. у пацієнтів з порушеннями функції нирок. У разі якщо потрібне комбіноване лікування, необхідно контролювати показники аналізу крові та функції нирок. Слід дотримуватися обережності у разі, якщо прийом НПЗЗ та метотрексату триває 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотрексату може підвищитися та посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг / тиждень) не зазнала впливу супутнього лікування мелоксикамом, слід вважати, що гематологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні НПЗП (див.вище) (див. розділ «побічні реакції»).
Пеметрексед. При одночасному застосуванні мелоксикаму з пеметрекседом для пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 45 — 79 мл / хв) прийом мелоксикаму слід призупинити на 5 днів до введення пеметрекседу, в день введення і на 2 дні після введення. Якщо комбінація мелоксикаму з пеметрекседом необхідна, пацієнтів слід ретельно контролювати, особливо щодо появи мієлосупресії та шлунково-кишкових побічних реакцій. Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 45 мл / хв) одночасне застосування мелоксикаму з пеметрекседом не рекомендується. Для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥ 80 мл / хв) доза 15 мг мелоксикаму може зменшити елімінацію пеметрекседу, отже, може збільшити частоту виникнення побічних реакцій, пов'язаних з пеметрекседом. Таким чином, слід проявляти обережність при призначенні 15 мг мелоксикаму одночасно з пеметрекседом для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥ 80 мл / хв).
Фармакокінетична взаємодія: вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику мелоксикаму.
Холестирамін прискорює виведення мелоксикаму шляхом порушення внутрішньопечінкової циркуляції, тому кліренс мелоксикаму підвищується на 50% і період напіввиведення знижується до 13 ± 3 год . Ця взаємодія є клінічно значущою. Не виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії мелоксикаму при одночасному прийомі з антацидами, циметидином та дигоксином.
Особливості застосування.
Побічні реакції можуть бути мінімізовані застосуванням найменшої ефективної дози протягом найкоротшого терміну лікування, необхідної для контролю симптомів (див.розділ «спосіб застосування та дози» та інформацію щодо шлунково-кишкових та серцево-судинних ризиків нижче). Рекомендовану максимальну добову дозу не можна перевищувати при недостатньому терапевтичного ефекту, також не слід застосовувати додатково НПЗП, так як це може підвищити токсичність, тоді як терапевтичні переваги не доведені. Слід уникати одночасного застосування мелоксикаму з НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2. АЛГЕЗИКАМ ® не слід застосовувати для лікування пацієнтів, які потребують полегшення гострого болю. У разі відсутності поліпшення після декількох днів застосування препарату необхідно повторно оцінити клінічні переваги лікування. Слід звернути увагу на езофагіт, гастрит та / або пептичну виразку в анамнезі з метою забезпечення їх повного лікування перед початком терапії мелоксикамом. Слід враховувати можливість прояву рецидиву у пацієнтів, які лікувалися мелоксикамом, і пацієнтів з такими випадками в анамнезі.
Шлунково-кишкові порушення. Як і при застосуванні інших НПЗЗ, потенційно летальні шлунково-кишкові кровотечі, виразка або перфорація можуть виникнути у будь-який час у процесі лікування при наявності або без попередніх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі. Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації більший при підвищенні дози НПЗЗ у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див.розділ «протипоказання»), та у пацієнтів літнього віку. Таким пацієнтам слід розпочинати лікування з найменшої ефективної дози. Для таких пацієнтів слід розглянути комбіновану терапію із захисними лікарськими засобами (такими як місопростол або інгібітори протонної помпи), а також для пацієнтів, які потребують сумісного застосування низької дози ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що підвищують шлунково-кишкові ризики (див.інформацію, наведену нижче, та розділ «взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Пацієнтам зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо у пацієнтів літнього віку, слід повідомляти про всі незвичні абдомінальні симптоми (особливо про шлунково-кишкову кровотечу), головним чином на початкових етапах лікування. Пацієнтам, які одночасно застосовують лікарські засоби, що можуть підвищити ризик виразки або кровотечі, такі як гепарин, як радикальну терапію або в геріатричній практиці, антикоагулянти, такі як варфарин або інші НПЗП, або ацетилсаліцилову кислоту в дозі ≥ 500 мг за один прийом, або ≥ 3 г добової дози, застосування мелоксикаму не рекомендується (див.розділ «взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які застосовують мелоксикам, слід відмінити його застосування. НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися (див.розділ «побічні реакції»).
Порушення з боку печінки. До 15% пацієнтів, які приймають НПЗЗ (включаючи мелоксикам), можуть мати підвищення рівня одного або більше печінкових тестів. Такі лабораторні відхилення можуть прогресувати, можуть залишатися незмінними або можуть бути тимчасовими при продовженні лікування. Істотне підвищення АЛТ або АСТ (приблизно в 3 і більше разів вище норми) було зафіксовано у 1% пацієнтів під час клінічних випробувань з НПЗП. Крім цього, протягом клінічних випробувань з НПЗП були зафіксовані рідкісні випадки печінкової реакції, включаючи жовтяницю і блискавичний летальний гепатит, некроз печінки і печінкової недостатності, деякі з них — з летальним наслідком. Пацієнтів із симптомами та / або ознаками печінкової дисфункції або пацієнтів, у яких спостерігалося відхилення печінкових тестів, потрібно оцінити щодо розвитку симптомів більш тяжкої печінкової недостатності протягом терапії мелоксикамом. Якщо клінічні ознаки та симптоми зіставляються з розвитком печінкових захворювань або якщо спостерігаються системні прояви захворювання (наприклад, еозинофілія, висипання), застосування лікарського засобу АЛГЕЗИКАМ ® слід припинити.
Серцево-судинні порушення. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та / або із застійною серцевою недостатністю легкого та середнього ступеня в анамнезі рекомендується ретельне спостереження, оскільки при терапії НПЗЗ спостерігалися затримка рідини та набряк. Пацієнтам з факторами ризику рекомендується клінічне спостереження артеріального тиску на початку терапії, особливо на початку курсу лікування мелоксикамом. Дані досліджень та епідеміологічні дані дозволяють припустити, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов'язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (таких як інфаркт міокарда або інсульт). Недостатньо даних для виключення такого ризику для мелоксикаму. Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, периферійним артеріальним захворюванням та / або цереброваскулярні захворювання слід проводити терапію мелоксикамом тільки після ретельного обстеження. Подібне обстеження необхідне до початку тривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань (наприклад, артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом, курців). НПЗЗ можуть збільшити ризик серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть мати летальний наслідок. Збільшення ризику пов'язане з тривалістю застосування. Пацієнти з серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику серцево-судинних захворювань можуть мати підвищений ризик тромботичних ускладнень.
Порушення з боку шкіри. Повідомлялося про небезпечні для життя тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз при застосуванні мелоксикаму. Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки та симптоми тяжких уражень та уважно стежити за реакціями шкіри. Найбільший ризик виникнення синдрому Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз існує протягом перших тижнів лікування. Якщо у пацієнта спостерігаються симптоми або ознаки синдрому Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (наприклад, шкірні висипання, що прогресують часто з бульбашками або ураженням слизової оболонки), потрібно припинити лікування мелоксикамом. Важливо якнайшвидше діагностувати та припинити застосування будь-яких препаратів, які можуть спричинити тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз. З цим пов'язаний кращий прогноз при важких ураженнях шкіри. Якщо у пацієнта виявили синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз при застосуванні мелоксикаму, даний препарат не можна застосовувати в майбутньому.
Анафілактичні реакції. Як і при застосуванні інших НПЗП, анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції на мелоксикам. АЛГЕЗИКАМ ® не слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадою. Даний симптоматичний комплекс зустрічається у пацієнтів з астмою, у яких повідомлялося про риніти з або без назальних поліпів або у яких проявлявся тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафілактичної реакції.
Параметри печінки і функції нирок. Як і при застосуванні більшості НПЗП, при застосуванні мелоксикаму описано поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, білірубіну у сироватці крові або інших показників функції печінки, підвищення креатиніну у сироватці крові та азоту сечовини крові, а також інші відхилення лабораторних показників. У більшості випадків ці відхилення були незначні і носили тимчасовий характер. При значному або стійкому підтвердженні таких відхилень застосування мелоксикаму слід припинити і провести контрольні тести.
Функціональна ниркова недостатність. НПЗЗ внаслідок пригнічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність шляхом зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект дозозалежний. На початку лікування або після збільшення дози рекомендується ретельне спостереження діурезу та функції нирок у пацієнтів з такими факторами ризику:
- похилий вік;
- одночасне застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину II, сартанами, діуретиками (див. розділ " взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);;
- гіповолемія (будь-якого генезу);
- застійна серцева недостатність;
- ниркова недостатність;
- нефротичний синдром;
- вовчакова нефропатія;
- тяжкий ступінь печінкової дисфункції (сироватковий альбумін <25 г / л або ≥10 за класифікацією Чайлд-П'ю).
У рідкісних випадках НПЗЗ можуть призводити до інтерстиціального нефриту, гломерулонефриту, ренального медулярного некрозу або нефротичного синдрому. Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які перебувають на діалізі, не повинна перевищувати 7,5 мг.пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня дозу можна не знижувати (кліренс креатиніну більше 25 мл / хв).
Затримка натрію, калію та води. НПЗЗ можуть посилити затримку натрію, калію та води та вплинути на натрійуретичний ефект діуретиків. Крім того, може спостерігатися зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів (див.розділ «взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). В результаті у чутливих пацієнтів можуть прискорюватися або загострюватися набряк, серцева недостатність або артеріальна гіпертензія. Тому пацієнтам з ризиком затримки натрію, калію та води рекомендується проведення клінічного моніторингу (див. Розділ» спосіб застосування та дози «і»протипоказання").
Гіперкаліємія. Гіперкаліємії може сприяти цукровий діабет або одночасне застосування лікарських засобів, що підвищують каліємію (див.розділ «взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких випадках на регулярній основі потрібно контролювати рівень калію.
Комбінація з пеметрекседом. У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю, які отримують пеметрексед, лікування мелоксикамом потрібно призупинити принаймні на 5 днів до введення пеметрекседу, у день введення та мінімум на 2 дні після введення (див.розділ «взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Інші застереження та заходи безпеки. Побічні реакції часто гірше переносяться пацієнтами літнього віку, слабкими або ослабленими пацієнтами, які потребують ретельного спостереження. Як і при лікуванні іншими НПЗП, треба бути обережними щодо хворих літнього віку, у яких більш вірогідне зниження функції нирок, печінки та серця. Пацієнти літнього віку мають високу частоту виникнення побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорації, які можуть бути летальними (див.розділ «спосіб застосування та дози»). Мелоксикам, як і будь-який інший НПЗП, може маскувати симптоми інфекційних захворювань. Як і при застосуванні інших НПЗП, у місці ін'єкції може виникнути абсцес або некроз. Застосування мелоксикаму може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму (див.розділ «застосування у період вагітності або годування груддю»). Лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) в ампулу 1,5 мл, тобто вільний від натрію.
Маскування запалення і лихоманки. Фармакологічна дія мелоксикаму, спрямована на зменшення гарячки та запалення, може зменшити користь даних діагностики при визначенні ускладнень щодо підозрюваного неінфекційного больового стану.
Лікування кортикостероїдами. АЛГЕЗИКАМ ® не може бути ймовірним заступником кортикостероїдів при лікуванні кортикостероїдної недостатності.
Гематологічні ефекти. Анемія може спостерігатися у пацієнтів, які отримують НПЗЗ, включаючи АЛГЕЗІКАМ ® . Це може бути пов'язано із затримкою рідини, шлунково-кишковою кровотечею невідомого походження або макроскопічною кровотечею або повністю описаним впливом на еритропоез.
Пацієнтам при тривалому лікуванні НПЗЗ, включаючи АЛГЕЗИКАМ ® , слід контролювати гемоглобін або гематокрит, якщо наявні симптоми та ознаки анемії. НПЗЗ гальмують агрегацію тромбоцитів і можуть показати збільшення часу кровотечі у деяких пацієнтів. На відміну від ацетилсаліцилової кислоти, їх вплив на функцію тромбоцитів кількісно менше, короткочасний і оборотний. Потребують ретельного контролю пацієнти, яким призначено АЛГЕЗИКАМ ® та у яких можливі побічні впливи щодо змін у функції тромбоцитів, такі як розлади згортання крові, або пацієнти, які отримують антикоагулянти.
Застосування пацієнтам з наявною астмою. Пацієнти з астмою можуть мати аспіринчутливу астму. Застосування ацетилсаліцилової кислоти пацієнтам з аспіринчутливою астмою асоційоване з тяжким бронхоспазмом, який може бути летальним. У зв'язку з перехресною реакцією, включаючи бронхоспазм, між ацетилсаліциловою кислотою та іншими НПЗЗ АЛГЕЗИКАМ ® не слід застосовувати пацієнтам, чутливим до ацитилсаліцилової кислоти, і слід обережно застосовувати пацієнтам з наявною астмою.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та / або розвиток ембріона / плода. Дані епідеміологічних досліджень дозволяють припустити збільшення ризику викидня і розвитку вад серця і гастрошизис після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності. Абсолютний ризик розвитку вад серця збільшився з менш ніж 1% до 1,5%. Вважається, що цей ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості лікування. Під час і та ІІ триместру вагітності мелоксикам не слід застосовувати, за винятком крайньої необхідності. Якщо жінка, яка намагається завагітніти, або вагітна протягом I і II триместру вагітності застосовує мелоксикам, дозування і тривалість лікування повинні бути найменшими. Протягом III триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть створювати для плода ризик:
- серцево-легеневої токсичності (з передчасним закриттям артеріальної протоки і легеневою гіпертензією);;
- порушення роботи нирок, може розвинутися в ниркову недостатність з олігогідроамніоном.
Можливі ризики в останні терміни вагітності для матері та новонародженого:
- можливість продовження часу кровотечі, протиагрегаційного ефекту навіть при дуже низьких дозах;
- придушення скорочень матки, що призводить до затримки або затягування пологів.
Тому мелоксикам протипоказаний в III триместрі вагітності.
Період годування грудьми.
Хоча конкретних даних щодо лікарського засобу АЛГЕЗИКАМ ® немає, про НПЗЗ відомо, що вони можуть проникати у грудне молоко. Тому застосування препарату не рекомендується жінкам, які годують груддю.
Фертильність.
АЛГЕЗИКАМ ® , як і інші лікарські засоби, що інгібують синтез циклооксигенази / простагландину, може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість відміни мелоксикаму.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Спеціальних досліджень про вплив препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з механізмами немає. Однак на основі фармакодинамічного профілю та побічних реакцій, що спостерігалися мелоксикам не впливає або чинить незначний вплив на зазначену діяльність. Однак пацієнтам, у яких спостерігалися порушення функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість, вертиго або інші порушення центральної нервової системи, рекомендується утриматися від керування автомобілем або роботи з механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Дозування. Застосовують внутрішньом'язово. Одна ін'єкція 15 мг 1 раз на добу. Не перевищувати дозу 15 мг на добу. Лікування повинно обмежуватися однією ін'єкцією на початку терапії з максимальною тривалістю до 2-3 днів в обґрунтованих виняткових випадках (наприклад, коли пероральний і ректальний шляхи застосування неможливі). Побічні реакції можуть бути мінімізовані застосуванням найменшої ефективної дози протягом найкоротшого терміну лікування, необхідного для контролю симптомів (див.розділ «Особливості застосування»). Слід періодично оцінювати потребу пацієнта у симптоматичному полегшенні та його відповідь на лікування.
Особливі категорії пацієнтів.
Пацієнти літнього віку та пацієнти з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій.
Рекомендована доза для пацієнтів літнього віку становить 7,5 мг на добу. Пацієнтам з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій слід розпочинати лікування з 7,5 мг на добу (половина ампули 1,5 мл) (див.розділ «Особливості застосування»).
Ниркова недостатність.
Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які перебувають на діалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу (половина ампули 1,5 мл). Пацієнтам з помірною та середньою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 25 мл / хв) зниження дози не потрібне. Щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю без застосування діалізу див.розділ «протипоказання».
Печінкова недостатність.
Пацієнтам з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня зменшення дози не потрібно. Щодо пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю див.розділ «протипоказання».
Спосіб застосування.
Для внутрішньом'язового застосування. Препарат слід вводити повільно, шляхом глибокої ін'єкції у верхній зовнішній квадрант сідниці, дотримуючись асептичних умов. У разі повторного введення рекомендується чергувати введення в ліву і праву сідниці. Перед ін'єкцією важливо перевірити, щоб вістря голки не потрапив в посудину. Ін'єкцію слід негайно припинити у разі сильного болю під час ін'єкції. У разі протеза тазостегнового суглоба ін'єкцію слід зробити в іншу сідницю.
Діти.
АЛГЕЗИКАМ ® , розчин для ін'єкцій 15 мг / 1,5 мл, протипоказаний дітям (віком до 18 років) (див.розділ «протипоказання»).
Передозування.
Симптом. Симптоми гострого передозування НПЗЗ зазвичай обмежуються млявістю, сонливістю, нудотою, блювотою та епігастральним болем, які в цілому є оборотними при підтримуючій терапії. Може виникнути шлунково-кишкова кровотеча. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, гострої ниркової недостатності, дисфункції печінки, пригнічення дихання, коми, судом, серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Зафіксовано анафілактоїдні реакції при терапевтичному застосуванні НПЗП, що також може спостерігатися при передозуванні.
Терапія.
При передозуванні НПЗЗ пацієнтам рекомендується симптоматичні та підтримуючі заходи. Дослідження показали прискорене виведення мелоксикаму за допомогою 4 пероральних доз холестираміну 3 рази на добу.
Побічні реакції.
Дані досліджень та епідеміологічні дані дозволяють припустити, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов'язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (таких як інфаркт міокарда або інсульт) (див.розділ «Особливості застосування»). Набряк, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність спостерігалися при лікуванні НПЗЗ. Більшість побічних ефектів, що спостерігаються шлунково-кишкового походження. Можлива виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальна, особливо у пацієнтів літнього віку (див.розділ «Особливості застосування»). Після застосування спостерігалися нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, біль у животі, мелена, блювання кров'ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (див.розділ «Особливості застосування»). З меншою частотою спостерігався гастрит. Зафіксовано тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див.розділ «Особливості застосування»). Критерії оцінки частоти розвитку побічних реакцій лікарського засобу: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000); частота невідома (не можна визначити за наявними даними).
З боку системи крові та лімфатичної системи:
нечасто-анемія рідко-відхилення показників аналізу крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенія, тромбоцитопенія. Зафіксовано дуже рідкісні випадки агранулоцитозу (див. «окремі серйозні та / або часті побічні реакції»).
З боку імунної системи:
нечасто-алергічні реакції, крім анафілактичних або анафілактоїдних; частота невідома — анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції, включаючи шок.
Психічні розлади:
рідко-зміна настрою, нічні кошмари; частота невідома — сплутаність свідомості, дезорієнтація, безсоння.
З боку нервової системи:
часто-головний біль; нечасто — запаморочення, сонливість.
Дякуемо! Ми скоро з вами зв'яжемося!
Дякуемо, ваше повідомлення надіслано!